Якщо в класі дитина з порушенням слуху
Порушення слуху і глухота не впливають на інтелектуальний та пізнавальний потенціал дитини чи її здатність до навчання.
Значна кількість дітей з порушенням слуху навчаються у спеціальних школах, де вони отримують базову або повну середню освіту і певну професійну підготовку.
Зрідка трапляються випадки, коли до закладу загальної середньої освіти потрапляє глуха дитина. Таке порушення слуху очевидне, легко розпізнається без спеціального вивчення, і тому такі діти, зазвичай, направляються до спеціальної школи. Але зараз все частіше зустрічаються випадки, коли діти зі зниженим слухом навчаються у загальноосвітніх школах і зазнають значних труднощів у навчанні.
Ці труднощі пов’язані з недосконалістю чуттєвого пізнання у дітей з слуховою недостатністю.
Слабочуюча дитина, навчаючись у школі, не розуміє пояснень вчителя на уроці не тому, що матеріал для неї важкий, а тому, що вона не чує або чує не все з того, про що говориться. Зниження слуху може бути різним. У деяких випадках діти не сприймають шепітної мови, а інколи погано чують навіть голосну, сприймають її лише біля вушної раковини.
Зниження слуху негативно впливає насамперед на розвиток мовлення дітей. І недоліки мовлення залежать від ступеня зниження слуху, віку дитини, в якому воно виникає, та умов розвитку і виховання дитини.
Дитина з приглухуватістю поволі засвоює окремі слова, тому словниковий запас у неї дуже обмежений.
Якщо ж зниження слуху не різке, оволодіння мовою відбувається з меншими труднощами, і запас слів може бути достатнім. Проте недоліки мовлення виявляються у спотвореній вимові слів, у помилках в граматичній будові слів і речень.
Діти з порушеним слухом не розрізняють на слух ненаголошених складів, тому можуть неправильно розуміти значення окремих слів і неправильно їх застосовувати.
Мовлення всіх слабочуючих дітей має певні особливості, а саме: змішування дзвінких з глухими, шиплячих зі свистячими, твердих з м’якими звуками, а також плутають проривні «п», «т», «к» , замість африкат «ц» і «ч» вживають один із звуків, що їх складають. В зв’язку з тим, що такі діти сприймають слово не повністю і вимовляють його неправильно, то спостерігаються і перекручування слів або повторення тільки контуру слова («стій» – «тій», «трамвай» – «тавай», «пиріжок» – «пилівок»).
Також трапляються серйозні недоліки у писемному мовленні, що пов’язане з недостатнім засвоєнням звукового складу слова.
Недочуваючи або недостатньо розуміючи пояснення вчителя, учні отримують неповну, а інколи і спотворену інформацію, тому знання їх характеризуються недостатньою точністю, поверховістю, прогалинами. Поступово це призводить до значного відставання у навчанні порівняно з однолітками. Тому для педагогів важливо знати про характерні особливості дітей з порушеннями слуху, які відрізняють їх від дітей із порушеннями психологічного та інтелектуального розвитку.
Це, насамперед, нерівномірність у якості виконання навчальних завдань. Однакові за складністю завдання діти з порушенням слуху виконують по-різному: інколи бездоганно, а інколи зовсім неправильно. Часто причина різних результатів роботи полягає у тому, що у першому випадку давався зразок виконання, який учень сприймав зором, або інструкція до завдання подавалась досить голосно й учень її добре зрозумів. У другому випадку дитина виявляє безпорадність у роботі через те, що не чула добре змісту завдання і неправильно його зрозуміла.
У дітей з порушенням інтелектуального розвитку такої нерівномірності у навчанні не виявляється, у них недосконалість знань носить сталий характер.
Педагогам школи, психологам необхідно знати, якщо учень виявляє своєрідні мовні порушення, краще реагує на звернення, коли дивиться на того, хто говорить, і не реагує на зауваження або запитання, яке звучить позаду учня або на далекій відстані від нього, в нього можуть бути порушення слуху. Батькам такої дитини потрібно рекомендувати обстеження у лікаря-сурдолога та створити адекватні умови для її подальшого навчання та виховання.
У закладі загальної середньої освіти дитина з порушенням слуху може навчатися за умов:
- ранньої діагностики;
- своєчасного слухопротезування;
- гармонійного розвитку дитини (розумового, мовленнєвого);
- активної допомоги з боку батьків, активної співпраці батьків з усіма учасниками навчально-виховного процесу;
- готовності навчального закладу до прийому таких дітей;
- ґрунтовного ознайомлення учителів з проблемою ураження слуху.
Діти з такими порушеннями потребують занять з сурдопедагогом.
У роботі з дітьми, які мають порушення слуху вчителі повинні дотримуватись наступних правил:
- садити дитину за першу парту, щоб вона добре бачила обличчя вчителя, інших дітей біля дошки;
- визначити, на якій відстані учень сприймає мову розмовної гучності; яке вухо краще чує; вимагати постійного носіння дитиною індивідуального слухового апарату;
- розмовляти з нормальною швидкістю, не підвищуючи голос і без надмірного артикулювання;
- не розмовляти з учнем, стоячи до нього спиною чи напроти джерела яскравого світла;
- вуса і борода можуть заважати дитині бачити рухи губ;
- губна помада може зробити губи виразнішими;
- використовуйте широковживані слова та речення; за потреби повторюйте і перефразуйте їх або демонструйте дитині, що від неї вимагають;
- вчіть дитину стежити за вашим обличчям; звертайтесь до неї на ім’я; перед тим, як що-небудь говорити дитині, впевнюйтесь, що її увага сконцентрована на вас;
- не гнівайтесь на дитину, якщо вона неправильно вимовляє слова; доброзичливо, спокійно виправте її;
- якщо дитина не знає, як сказати те чи інше слово, підкажіть їй, змушуйте повторити вірно;
- домагайтесь правильної вимови дитиною слів, фраз, жодний дефект вимови не залишайте невиправленим;
- спочатку дайте зразок правильної вимови слова; якщо дитина зробила помилку, починайте зі складу, потім підключайте його до слова, а слово – до речення;
- підтримуйте намагання дитини до спілкування з чуючими.
- Джерело:https://pirc.do.zt.ua/yakshho-v-klasi-dytyna-z-porushennyam-sluhu/
