Дислексія являється однією із найпоширеніших і найменш зрозумілих проблем, з якими стикаються учні.
Є люди, які наполягають на тому, що дислексія це вигадка батьків, які хочуть виправдати лінь своїх дітей. Нам пощастило жити в той час, коли дослідження показали, як працює людський мозок і чому люди з дислексією потребують інших методів навчання.
1.Дислексія має нейробіологічне походження. Мозок таких людей обробляє текстову інформацію інакше, ніж люди без дислексії. Це може проявлятися не лише проблемами з письмом та читанням, також люди не завжди можуть підібрати правильне слово, відчувають труднощі із запам’ятовуванням граматичних правил, математичних формул, визначенням часу.
2.Оскільки дислексія має нейробіологічне походження, вона не зникає протягом життя людини. Неможливо «перерости» дислексію. Можливо звести до мінімуму її наслідки, з допомогою правильних підходів у навчанні.
3.Дислексія часто передається від батьків дітям. Може зустрічатися у 20% населення або у 1 з 5 учнів.
4.Дислексія має спектр. Тобто, може варіюватися від легкого ступеня до тяжкого. Учні з дислексією можуть мати гарні оцінки, але вони працюють набагато більше, ніж інші для їх досягнення. Тривожність і депресія, низька самооцінка і почуття неповноцінності часто супроводжують дітей з дислексією. Дислексія може бути у людей любої статі та різного рівня інтелекту. Насправді у багатьох вчених та успішних людей є дислексія.
5.Дислексія проявляється по-різному. Один учень робить помилки під час читання, пропускає букви, читає повільно, інший – читає без помилок, але не розуміє прочитаного тексту, третій може робити безліч помилок на письмі, погано відрізняє звуки на слух під час диктанту.
6.Дислексія часто зустрічається у поєднанні з іншими проблемами, такими як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, дисграфією або дискалькулією. Кожен випадок потребує своїх особливостей під час навчання.
7.Чим раніше у дитини виявляється дислексія і вона отримує кваліфіковану допомогу, тим краще вона зможе адаптуватися і компенсувати свої особливості у навчанні, навіть наздогнати однолітків, що дозволяє уникнути багатьох психологічних проблем.
8.Не всі люди з порушенням читання та письма мають художні або музичні таланти, але важливо звернути увагу на ті галузі, в яких ваша дитина з дислексією має здібності, області, в яких вона може відчувати себе компетентною та успішною.
9.Вчителі під час навчання не отримують спеціальних знань для діагностування дислексії, якщо і бачать проблеми з навчанням у дитини, не можуть визначити причину труднощів. Якщо ви помічаєте проблеми з читанням у своєї дитини, потрібно проявити ініціативу в пошуках причин цієї ситуації.
Дуже важливо, щоб вчителі та батьки розповсюджували факти і розвіювали міфи про дислексію, щоб ми могли створити краще освітнє середовище для ВСІХ учнів.
