Рухливі ігри в роботі з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту
Важливим засобом адаптивного фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарата та інтелекту є корекційно-розвивальні рухливі ігри. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво-необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я дитини, вихованню позитивних моральних і вольових якостей.
Цілеспрямоване емоційне ігрове навантаження надає дію що стимулює на організм дитини з порушеннями розвитку й більше, ніж інші засоби, відповідає задоволенню її природної потреби в русі. Рухлива гра не лише є засобом профілактики гіподинамії, а й протидіє виникненню гіпокінезії та сприяє формуванню нових навичок, зміцненню всіх функцій організму, розвитку фізичних здібностей та якостей.
Особлива цінність рухливих ігор для даних дітей полягає в можливості одночасної дії на моторну і психічну сферу. Швидка зміна ігрових ситуацій висуває підвищені вимоги до рухливості нервових процесів, швидкості реакції та нестандартності дій. Ігри вимушують мислити оптимально, реагувати на дії партнерів, пристосовуватися до оточення. Чим різноманітніше інформація поступає в мозок, тим інтенсивніше включаються психічні процеси.
При підготовці до проведення рухливих ігор під час занять з адаптивної фізичної культури педагог повинен враховувати такі моменти:
– зміст ігор (сюжет, правила, рухові дії, фізичне навантаження) повинен бути доступним й відповідати віку, рівню інтелектуальних та рухових можливостей, емоційному стану і особистим інтересам дітей;
– рухливі ігри припускають варіанти ускладнення, але процес насичення моторними діями повинен здійснюватися поступово впродовж опановування простими формами рухів;
– зміст ігор повинен передбачати комплексний характер дії: корекцію рухових порушень, фізичних якостей, координаційних здібностей, зміцнення й оздоровлення всього організму в цілому;
– у процесі гри необхідно стимулювати пізнавальну діяльність, активізувати психічні процеси, творчість і фантазію дитини.
Завданням адаптивної фізичної культури є раціонально організована рухова активність як природного стимулу життєдіяльності, використовуючи функції, які збереглися, та природні фізичні ресурси, осіб з інвалідність, максимально наблизити психофізичні можливості та особливості організму до вимог суспільства. Для дітей з порушеннями розвитку доцільним є застосовування різноманітних корекційно-розвивальних рухливих ігор. Власне рухлива гра дозволяє ненав’язливо вирішувати безліч корекційно-розвивальних завдань, ініціюючи активність самих дітей. Поєднання у рухливій грі трьох компонентів – фізичної вправи, емоційного тренінгу та розумового навантаження – наближує дитину до природного життя, засвоєння елементів соціальних навичок та взаємовідносин, розвитку особистості в цілому. Під час ігор створюється позитивна атмосфера, яка дозволяє дітям та дорослим виплеснути свої емоції назовні, що позитивно відбивається на подальшій поведінці та спілкуванні їх вдома. Тут вони можуть покричати, пошуміти, побігати вдосталь, посміятися приносить лише позитивний ефект від занять.
Будуючи комплекс рухових ігор для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату та порушення інтелектуального розвитку, потрібно опиратися на загальні принципи адаптивного фізичного виховання:
«Принцип свідомості й активності спрямований на розвиток уміння орієнтуватися в навколишній дійсності. Викладач будує заняття таким чином, щоб учень міг засвоювати навчальний матеріал, правильно сприймаючи дійсність.
Принцип індивідуалізації який полягає в тому, що вчитель звертає увагу на вік, стать, особливості стану здоров’я, фізичного розвитку, темперамент, особистісні й характерологічні якості учня, його установки, цінності та інтереси, наявність і якість попередньої фізичної підготовки.
Принцип доступності полягає в тому, що усі засоби, як використовуються в адаптивній фізичній культурі, повинні бути адекватними рівням фізичного навантаження, психомоторного розвитку, стану здоров’я, функціонального стану рухового апарату, попереднього рухового досвіду і фізичної підготовленості.
Принцип послідовності вивчення вправ безпосередньо пов’язаний із принципом доступності. Це правило значно підвищує ефективність засвоєння нових фізичних вправ.
Принцип диференційно – інтегральних оптимумів втілюється у застосуванні оптимальних локальних та інтегральних фізичних навантажень.
Принцип систематичності випливає з принципів послідовності й диференційно-інтегральних оптимумів і базується на закономірностях умовно-рефлекторної діяльності.
Принцип міцності зводиться до створення в учня повних і точних уявлень, сприйняття і відчуттів рухів, що вивчаються, для вироблення міцної навички».
